Особливості виховання дитини в 2 роки: поради турботливим батькам

Виховання дитини в 2 роки: поради

Мета виховання дитини в 2 роки – сприяти її самостійності, відповідальності, ініціативності. Як це зробити, орієнтуючись на психологічну готовність малюка, його задатки, здібності, потреба та бажання, читайте в статті.

Чим старшою стає дитина, тим легше їй самостійно доглядати за собою. Після 2 років діти стають більш самостійними, оскільки опановують все більше навичок (зокрема, самообслуговування). Також вони можуть за допомогою мови повідомляти про свої потреби, стають ще активнішими і діють більш впевнено.

Звісно це зовсім не означає, що малюк потребує менше уваги. Швидше, навпаки. Щоб сприяти повноцінному розвитку особистості дитини, за нею потрібно постійно пильнувати, любити, і докладати ще більше зусиль для розвитку її особистості. Саме тому питання про те, як потрібно виховувати дитину в 2 роки, гостро стоїть перед більшістю батьків і стимулює до вивчення особливостей цього віку

Виховання дитини в 2 роки з врахуванням особливостей її розвитку

Особливості вікового періоду:

  • Після 2 років у більшості дітей помітно вдосконалюється мова, зростає словниковий запас. Малюки починають будувати прості речення з 2-3 слів.
  • У цьому віці діти практично повністю оволодівають навичками самообслуговування: самостійно ходять на горщик, миють руки, акуратно їдять ложкою, п’ють з чашки, одягаються, роздягаються. Дитина їсть дорослу їжу та має свої кулінарні вподобання.
  • Більшість дітей у 2-3 роки починають ходити в садок. Найбільш сприятливим періодом для початку відвідування дошкільного закладу вважається досягнення дитиною віку 3 років, коли зв’язок з матір’ю поступово починає слабшати, з’являється прагнення до спілкування з однолітками. Адаптація до дитячого садка в такому випадку проходить менш болісно.
  • Дитина в 2 роки активно досліджує межі дозволеного, засвоює правила поведінки і перевіряє батьків на міцність. Напевно ви помічали, що ваше чадо інколи хитрує, спостерігає за реакцією дорослих на свої дії, може абсолютно по-різному поводитися з мамою, татом, бабусею та іншими родичами.
  • Малюк ще активніше продовжує маніпулювати предметами, його дії стають більш точними, поліпшується координація рухів.
  • Малюки в цьому віці дуже збудливі. А ось заспокоїти їх буває часом дуже важко. Основний спосіб навчання для таких малюків – наслідування дорослих. Це, зазвичай відбувається у формі гри.
  • Ближче до 3 років ви будете помічати, як посилюється тяга дитини до самостійності, адже вона вже так багато всього вміє! Все частіше можна почути від малюка фразу: «Я сам!», коли в черговий раз ви хочете йому допомогти. Тому виховання дитини у віці 2 років (3 років також) важливо будувати на наданні їй можливості вибору, заохоченні ініціативи і рухової активності.
  • Вже в дворічному віці малюк виявляє схильність до того чи іншого виду діяльності: малювання, ліплення з пластиліну, збирання конструктора, сюжетно-рольові ігри. Це ще поки важко назвати стійкими інтересами, але певні риси особистості дитини вже можуть проявлятися в ході цих занять.
  • Активно розвивається уява, малюк фантазує. Це зазвичай помітно в його розмові, грі, малюнках.
  • Значно ширшим стає спектр емоцій. Дитина може демонструвати радість, захоплення, здивування, ласку, збентеження, жаль, розчарування, гнів, страх, співчуття.
  • Після 2 років з’являється інтерес до однолітків, малюк хоче спілкуватися, гратися, дружити з іншими дітьми. При цьому взаємодія з дорослими для нього також залишається значущою.

Поради, як виховувати дитину в 2 роки

Виховання дитини в 2 роки передбачає, в першу чергу, що батьки активно показуватимуть малюку приклад. Дитина спостерігає за поведінкою батьків та дорослих, копіює її, відображає емоційний стан, часто знаходиться у тому ж настрої, що й батьки. Тому спочатку треба виховати себе, і тільки потім – дитину.

Завдання виховання і навчання дітей у дворічному віці:

  • ставитися з терпінням до вікової кризи;
  • знайти золоту середину між заборонами та зайвою свободою дій;
  • розвивати творчі здібності;
  • сприяти мовленнєвому розвитку;
  • активно допомагати засвоювати норми і правила поведінки у суспільстві;
  • розвивати емоційну сферу, дозволяти відкрито проявляти свої почуття;
  • прищеплювати чуйність до людей, дружелюбність;
  • заохочувати ініціативу і бажання до самостійності;
  • серйозно ставтеся до всіх проблем і страхів дитини, навіть якщо вам здається, що вони «ну зовсім дріб’язкові». Для вашого малюка все, що його турбує, – це важливо. Дозволяйте йому висловлюватися, уважно слухайте, будьте поруч і підтримуйте;
  • активно грайте з малюком, давайте різним персонажам характеристики. За допомогою гри дитина краще засвоює те, як потрібно поводитись;
  • використовуйте казки (у тому числі придумуйте самі), щоб ефективніше впливати на дитину: формувати правильні установки, норми поведінки, допомагати справлятися зі страхами;
  • цікавтеся уподобаннями малюка: «Який твій улюблений колір?», «У що тобі подобається грати?», «Яких тварин ти любиш?»;
  • дозволяйте дитині виражати свої почуття, називайте їх, щоб допомогти навчитися їх розуміти. Наприклад: «Ти сердишся» або «Дівчинка плаче, тобі її шкода, так?»
  • переглядаючи мультфільми або читаючи книги, коментуйте поведінку героїв, обговорюйте разом з малюком, хто з них вчинив добре, а хто – погано. Запитуйте у крихітки, що вона відчуває, хто з героїв їй подобається;
  • сприяйте знайомству дитини з іншими дітьми: регулярно бувайте на дитячих майданчиках, у гостях. Розмовляйте з малюком про дружбу і допомоги іншим. Зазвичай добре позначається на розвитку відвідування спеціального дитячого центру, де дитина одночасно перебуває разом з мамою і взаємодіє з однолітками;
  • активно залучайте своє чадо в спільні справи, давайте прості завдання, заохочуйте його бажання вам допомогти;
  • проявляйте гнучкість та за будь-яким непослухом і протестом намагайтеся побачити справжні причини такої поведінки, щоб м’яко підкорегувати її;
  • завжди з допомогою ласки і слів давайте дитині зрозуміти, що любите її, якби вона не поводилась.

Розвивайте в собі терпіння, оскільки буває досить непросто поводитися з дитячою впертістю, непосидючістю та деякою незграбністю. Не відмовляйтеся від допомоги нянь, бубусів, родичів. Дитині буде корисне спілкування інших, а ви зможете відпочити, зарядитися енергією та з більшою турботою виховувати малюка. Йому завжди потрібні щасливі батьки.

Психологія хлопчиків і дівчаток у 2-3 роки: чи є відмінності?

Відмінності між дворічними хлопчиками та дівчатками, які спостерігають дорослі, можуть проявляються на рівні тенденцій:

  • зазвичай дівчатка швидше ніж хлопчики опановують мову;
  • у хлопчиків швидше розвиваються зорово-просторові здібності;
  • у більшості випадків хлопчики пізніше звикають до горщика;
  • у хлопчиків швидше розвивається велика моторика, у дівчаток – дрібна.

Криза 2-3 років: чому вона виникає і як її подолати?

Криза 3 років починається ще в дворічному віці. Тому виховання дитини в 2 роки, повинно враховувати нові особливості поведінки дитини.

Виникнення кризи пов’язане з кількома факторами:

  • дитина досягає значного рівня розвитку та опановує велику кількість навичок, що дозволяє їй відчувати себе самостійною. Тому малюк чинить опір будь-яким спробам дорослих обмежити його свободу і активність;
  • відбувається формування особистості дитини, його характеру, усвідомлення свого «Я». Їй важливо висловлювати свої уподобання, вона прагне чітко визначити позицію «моє», ревно ставиться до своїх речей, іграшок і т. д.

Характерні риси в поведінці дитини, що вказують на кризу:

  • впертість: малюк щось вимагає і довгий час продовжує наполягати на своєму, дотримуючись початкового рішення;
  • опір проханням, вказівкам, рішенням дорослих, протест;
  • прагнення до самостійності;
  • часті вередування й істерики;
  • прояв деспотизму.

Що робити батькам під час кризи 2-3 років

Як подолати кризу? Ось основні поради:

  • передусім, прийміть як даність те, що у дитини настала криза і озбройтеся знаннями з області дитячої  психології щодо розвитку в цей період;
  • заручіться принципом: виявляти максимум терпіння. Виховання дитини в 2 роки передбачає, що батьки проявлятимуть величезну терплячість;
  • сприймайте опір і відмови свого малюка як тренування вміння висловлювати свої думки. Так вже склалося, що малюк спочатку на батьках повинен «відпрацювати» різні прийоми і способи поведінки і тільки потім перенести їх у суспільство. Якщо йому не дати такої можливості, то надалі у нього можуть виникнути проблеми з адаптацією в соціумі;
  • не намагайтеся «ламати» і жорстко припиняти протест і вираження дитиною гніву. Це тільки посилить дистанцію між вами і підірве довіру до вас. Намагайтеся «м’яко направляти» і спокійно відстоювати свою позицію;
  • замість «не можна» частіше говоріть, як потрібно діяти та поводитись;
  • не кричіть і не застосовуйте фізичних покарань. Якщо дитина поводиться агресивно, дайте їй зрозуміти з допомогою своєї міміки та інтонації, що вам неприємно, і вона робить щось недобре;
  • дозволяйте малюку діяти самостійно там, де це можливо. Будьте поруч, надихайте, підтримуйте.

Яким би важким і відповідальним не здавалося виховання дитини в 2 роки, процес цей, разом з тим цікавий і сприяє розвитку самих батьків. Любов до свого малюка і вміння вибрати правильний варіант поведінки по відношенню до нього створюють підґрунтя для перетворення його з маленького бунтаря у вашого помічника і самостійну ініціативну особистість.

Знайшли помилку в статті? Виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter. Вибачте, просто автори сайту, як і читачі, є молодими та, часом, втомленими батьками.

1
Залиште коментар

avatar
1 Comment threads
0 Thread replies
0 Підписники
 
Most reacted comment
Hottest comment thread
1 Comment authors
Ірина Іванишин Recent comment authors
  Підпишіться  
newest oldest most voted
Notify of
Ірина Іванишин
Guest
Ірина Іванишин

Чудова та актуальна стаття про виховання дитини. В 2 роки мій малюк хоче бути дуже самостійним. Але моїх сил бракує. Дякую авторам за натхнення))